Будинок міської садиби ХІХ ст., де народилась О.П. Блаватська і жила династія Фадєєвих
Вул. Князя Ярослава Мудрого, 11.
Квартал входить до складу регулярної планувальної системи історичного центру, сформованої впродовж XIX - поч. XX ст.
Двоповерховий цегляний будинок на високому цоколі з одноповерховим крилом-прибудовою зведений в 1800-і і був головною спорудою міської садиби, до складу якої входили дворові споруди, сад площею 2 га, ставок та джерело.
Головний фасад будинку складається з одно- та двоповерхового об'ємів на високому цоколі. Під двоповерховою частиною є підвал. Форма плану близька до прямокутної з габаритами 25,4 м х 17,2 м; висота одноповерхової частини до увінчуючого карнизу - 6,0 м, двоповерхової - 9,5 м.
Первісне розпланування парадних кімнат першого поверху під час декількох значних перебудов змінено на коридорне з двобічним і тупиковим розташуванням приміщень. Сходову клітину розміщено з боку дворового фасаду. Вхід в підвал улаштовано окремо з бічного фасаду.
На першому поверсі розплановано вхідний вестибюль, зал, і вітальню, які зорієнтовано на головний фасад, та службові і господарські приміщення з орієнтацією на дворовий фасад. На другому поверсі були житлові кімнати.
Загальна композиція головного фасаду - двочасна, побудована на сполученні двох різновисоких частин - двоповерхової, яка виступає в плані, і западаючої одноповерхової. Обидві частини мають по чотири вісі вікон.
Фронтальна композиція двоповерхової частини фасаду складається з основної тривісьової частини і бічної одновісьової, яка акцентована високими дверима головного входу. Центральна вісь основної частини була акцентована балконом на другому поверсі, який на даний час втрачено.
По вертикалі фасад розчленовано цокольним, підвіконним, міжповерховим і увінчуючим карнизами.
Широкі віконні прорізи першого поверху виконано в формах підвісних арок і декоровано цегляними наличниками. Перемичка прорізу головного входу -циркульна. Вікна та балконні двері другого поверху мають перемички лучкової форми із замковим каменем. Під вікнами першого поверху влаштовані прямокутні ніші.
Лицьова фасадна кладка виконана із червоної цегли з декоративною обробкою швів. На даний час фасади пофарбовано в теракотовий колір, елементи декору - в світло-жовтий.
Боковий та дворовий фасади вирішено утилітарно: цегляні площини стін розчленовано по вертикалі карнизами простої форми; перемички віконних прорізів - лучкові.
У сучасному вигляді будинку переважають стильові ознаки характерні для періоду капітальної реконструкції проведеної в кінці XIX ст.
Архітектурна стилістика головного фасаду - еклектика раціонального напрямку (без наслідування конкретним історичним прототипам).
Імена архітектора та першого вдасника садиби невідомі. В 1816-34 тут проживав з родиною Фадеєв Андрій Михайлович (1789-1867), російський державний діяч, таємний радник.
Народився 31 грудня 1789 в Ямбурзі Санкт-Петербурзької губернії. Походив зі старовинної дворянської родини. В 1802 був зарахований на цивільну службу при своєму батькові – директорі економії Огиньского каналу. Числився спочатку наглядацьким помічником, а потім бухгалтером, письмоводом і чиновником майстрової бригади 17-го округу шляхів сполучення. В цей період багато часу присвячував самоосвіті. 9 лютого 1913 взяв шлюб з Оленою Павлівною Долгорукою і залишив службу. В 1814 повернувся на державну службу асесором Нижегородського губернського правління, а в 1815 був переведений до Катеринославу членом Новоросійської контори іноземних поселенців. В 1818 у зв’язку з реорганізацією системи управління новоросійськими і бессарабськими колоніями та створенням головного управління переселенцями – Попечительного комітету і його трьох контор для місцевої адміністрації, був призначений головою Катеринославської контори іноземних поселенців і переїхав з родиною до Катеринослава. В 1816 придбав садибу на Петербурзькій вулиці. За службовими обов’язками він декілька разів на рік об’їжджав підвідомчі йому колонії, займався облаштуванням їх побуту, шукав землі для нових поселень, сприяв господарському розвитку колоній. В 1820-23 неодноразово приїжджав до Кишинева, де в той час перебував Головний попечитель колоністів півдня Росії генерал І.М. Інзов, який одночасно в ці роки обіймав посаду намісника Бесарабії. Був знайом з О.С. Пушкіним, якого опікував в ті часи Інзов і, за спогадами Фадеєва, ділив з ним під час своїх візитів в Кишинев одну кімнату. Поет подарував дружині Фадеєва особисто переписані ним тексти поем «Бахчисарайский фонта» та «Кавказский пленник».
В Катеринославі розпочалася письменницька та наукова діяльність А.М. Фадеєва. Тут він написав і опублікував у «Северном архиве» велику роботу «Образование колоний», став членом Російського географічного товариства. Як один із засновників Помологічного товариства в Катеринославі, зробив значний внесок в розвиток садівництва в губернії. В 1834 Попечительський комітет був реорганізований, катеринославська контора закрита, а А.М. Фадеєв отримав посаду члена Комітету колоністів південного краю і переїхав до Одеси.
Дружина А.М. Фадеєва Олена Павлівна (1789-1862), дочка катерининського генерала П.Г. Долгорукого, народилася 11 жовтня 1789 в маєтку Низках Могилівської губернії, дитинство провела в с.Ржищеве на Київщині в маєтку своєї бабусі де Бандре, яка дала єдиній онуці найліпші виховання та освіту. Постійно займалася самоосвітою. Віддавала перевагу природничим наукам, особливо ботаніці. Вона склала велику колекцію (50 томів в аркуш) малюнків з натури рослинної флори півдня Росії, Поволжжя, Кавказу і всіх тих місцевостей, де вона проживала. Окрім природничих наук, займалася історією, археологією, нумізматикою (склала значну колекцію монет і медалей), а також мовами. Чудово знала французьку, німецьку, італійську, польську та латинську мови. Листувалася з президентом Лондонського географічного товариства Мурчисоном, французьким академіком Верналем, мандрівником Гомер де Гелем, який назвав на честь Фадеєвої одну з викопаних черепашок (Venus Fadiefei), геологом Абіхом, академіками Бером і Стевеном, останньому неодноразово повідомляла про рідкі види кавказьких рослин, та ін. Великі знання поєднувалися в неї з надзвичайною скромністю. Вона сама виховувала своїх дітей, замінивши їм більшу частину вчителів.
В цьому будинку провела дитячі та юнацькі роки старша донька Фадеєвих Олена Андрівївна, в заміжжі Ган, одна з перших російських жінок-письменниць.
В будинку на Петербурзькій народилися і жили до 1834 р. троє молодших дітей подружжя – син Ростислав та доньки Катерина та Надія. 9 квітня 1824 р. тут побачив світ єдиний син Фадеєвих Ростислав. Відомість Р.А. Фадеєву принесли його статті зі слов’янського питання, які з 1869 р. друкувалися у «Биржевых ведомостях».
21 вересня 1829 р. в цьому будинку народилася наймолодша з дітей А.М. Фадеєва донька Надія Андріївна (1829 -1919), відома суспільна діячка та колекціонер.
31 липня 1831 р. в будинку Фадеєвих народилася їх онука Олена, первісток старшої доньки Олени Андріївни Ган, яку весь світ знає як Олену Петрівну Блаватську (1831-1991), релігійного філософа теософського напрямку, літератора, публіциста, окультиста та спіритиста. В цьому будинку вона прожила свій перший рік.
У 1834 р. будинок був проданий. За однією версією його придбав К.В. Нейман, купець другої гільдії, який володів невеличкою сукняною фабрикою на Петербурзській; за іншою – новим володарем садиби став В.І. Драгневич, колишній морський офіцер, який на той час був директором Катеринославської сукняної фабрики. Після смерті Драгневича будинок перейшов до його зятя М.С. Клєвцова. В другій половині 19 ст. став власністю купця Станіславського; в 1890-х рр. його орендувало 7-ме міське жіноче початкове училище. З 1913 р. будинок перейшов у власність купця Майданського.
Після 1917 р. будинок був націоналізований і перетворений на комунальне житло для 20 родин. Ймовірно, в цей час відбулися значні внутрішні перебудови.
З кінця 1940-х в ньому розмістилося заводоуправління «Дніпробудмаш» і заводська їдальня. Пізніше більша частина будинку (окрім приміщення їдальні) була передана школі робочої молоді, яка містилася тут в 1960-70-х. рр.
В 1980-90-ті рр. тут були курси машинопису та стенографії , а пізніше послідовно професійно-технічні училища №№ 51 та 63.
В 1987 р. будинок отримав статус пам’ятки історії. В 1991 р. на будинку була встановлена меморіальна дошка з білого ракушняку.
В 2004 р. будинок був переданий Дніпропетровському національному історичному музею ім. Д.І. Яворницького для створення в ньому Музейного центру О.П. Блаватської та її родини.
У січні 2018 р. Кабінет міністрів вніс цей будинок до Державного реєстру нерухомих пам’яток України національного значення.
Переглянути новину на fb.
30 Січня 2018