м. ДНІПРО, ПРОСП. СЕРГІЯ НІГОЯНА, 47
Палац праці (Палац культури металургів) по проспекту Сергія Нігояна, 47 у м. Дніпрі – видатна пам’ятка архітектури стилю конструктивізм першої третини XX ст., одна з найбільших громадських споруд міста XX ст.
За всю історію проектування та існування будівля змінювала кілька назв: «Палац праці» (проектна назва); «Палац культури металістів» (1920-ті рр.); «Палац культури металургів» (1930-ті та післявоєнні роки); «Палац культури металургів ім. Ілліча» (1950–1980-ті рр.); «Великий театр» (після 1955 р.) як окрема структура при Палаці і як позначення всієї будівлі; «Український Дім» (офіційна назва з 1992 р., практично не вживалася) тощо.
Ініціатива по збудуванню «Палацу праці» (первісна проектна назва споруди) належала тресту «Югосталь», до якого в 1920-х рр. входив ряд підприємств Дніпропетровська, в тому числі – металургійний завод ім. Петровського (найстаріше промислове підприємство Катеринослава–Дніпропетровська–Дніпра, засноване у 1887 р.).
Одночасно з головною метою – задоволення культурних потреб робітників заводу ім. Петровського, спорудження Палацу мало на меті створити потужний культурний осередок для нового міського району, який протягом 1920–1930-х рр. був районом найбільш інтенсивної забудови. З цього погляду будівництво Палацу Праці мало стати одним з етапів формування нового містобудівного вузла поблизу заводу ім. Петровського, на перехресті двох магістралей – проспектів Калініна (суч. пр. Сергія Нігояна) та Петровського (суч. пр. Івана Мазепи), останній з яких почав формуватись у другій половині 1920-х рр., одночасно зі спорудженням Палацу.
Для розробки проекту Палацу праці у Катеринославі в 1925 р. було оголошено та проведено всесоюзний архітектурний конкурс. В конкурсі взяли участь досвідчені майстри й молоді архітектори різних міст СРСР, тим не менш, журі не визнало жоден з проектів придатним до втілення в життя через значну вартість та складність будівельних робіт.
Як наслідок, Дніпропетровський окружний виконавчий комітет доручив проектування досвідченому та знаному в місті архітектору О.Л. Красносельському (на той час з 1922 по 1929 рр. займав посаду губернського архітектора).
Проект Палацу праці О.Л. Красносельського отримав високу оцінку в рецензії видатних радянських архітекторів – академіка І.О. Фоміна, професорів Л.М. Бенуа та Л.В. Руднєва.
Будівництво Палацу праці в Дніпропетровську за проектом О.Л. Красносельського було розпочато в 1926 р. Очолював комісію по будівництву тогочасний керівник міста та округу (голова міськради та голова окрвиконкому) І.А. Гаврилов. 5 серпня 1926 р. відбулася церемонія урочистого закладення будівлі Палацу під керівництвом І.А. Гаврилова.
Будівництво Палацу було повністю завершене у 1932 р.
Будівля являє собою один із кращих й наймасштабніших зразків громадських споруд у стилі конструктивізм на Придніпров’ї та є найбільшою за площею та об’ємом будівлею у стилі конструктивізм у Дніпрі.
Окрім того, Палац – єдина з двох споруд у стилі конструктивізм у творчості О.Л. Красносельського та єдина збережена на сьогодні конструктивістська споруда архітектора.
Вже через кілька років після відкриття Палацу стала зрозумілою необхідність реконструкції будівлі, заважаючи на істотне зростання числа відвідувачів. Через це у 1935–1936 рр. до основного корпусу Палацу було прибудовано великий корпус театру за проектом того ж О.Л. Красносельського.
Проект інтер’єру глядацького залу театру Палацу ім. Ілліча було виконано під керівництвом видатних радянських архітекторів В.А. Щуко та В.Г. Гельфрейх.
Будівля Палацу сильно постраждала під час бойових дій 1941–1943 рр. Основна частина відновлена наприкінці 1940-х рр., однак реконструкція театру затяглася до середини 1950-х рр.
18 грудня 1955 р. відкрито після реконструкції будівлю театру при Палаці культури на 1500 місць. Реконструкція тривала 9 місяців. Проект реконструкції виконали спеціалісти «Укрдіпромезу»: архітектор С.Брусов та інженер Власенко.
В цілому протягом 1930–1960-х рр. Палац культури металургів слугував найбільшою театральною сценою міста Дніпропетровська та Дніпропетровської області, що вміщувала до 1600 глядачів. Тут відбувалися основні театральні й концертні вистави в місті.
З 1970-х рр. Палац культури металургів поступово втратив провідне значення в культурному житті Дніпропетровська. Основним фактором цього стали будівництво театру опери та балету в центрі міста та палацу спорту «Метеор», які перебрали на себе роль основних майданчиків для культурно-розважальних масових заходів у Дніпропетровську.
Наказом Міністерства культури України від 20 лютого 2018 р. № 150 будівля Палацу праці (Палацу культури металургів) занесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України за категорією місцевого значення та рекомендована до затвердження Кабінетом Міністрів України у статусі пам’ятки національного значення.
На сьогодні будівля Палацу перебуває у приватній власності і знаходиться у занедбаному стані, вимагає проведення протиаварійних та ремонтно-реставраційних робіт.
Використано матеріали історичної довідки М.Е. Кавуна
Вподобати новину на fb.